Ненавиджу, коли в кімнатах темно,
У замкнутому просторі — тривожно,
Ті обіцянки, що дають даремно,
Бо виконати часто не спроможні.
Я зиму не люблю посеред літа —
Від холоду як клякне все навколо,
Нудьгу — не знаєш, де себе подіти,
Коли душа від болю напівгола.
Ненавиджу, коли ламають крила,
Коли душа в кайданах, у полоні,
А в мріях дух свободи та вітрила,
Від вітру в морі — губи ледь солоні.
Я не терплю зневаги поміж друзів.
Так важко залишатися на грані,
Коли у спину цілять боягузи,
Коли світанки на війні багряні.
Дай Боже в мирі жити серед люду,
Дай сили не брехати і не зрадить.
Залишитись собою серед бруду
І кривді на шляху життя завадить.


7 коментарів “Про себе”
Дуже гарний вірш. Здалося, що читаю між рядками дещо з власних творів. Перегукується.
Підтримую заклик!
Затишку Вам в ці зимові дні.
Дякую!Рада,що завітали!
Супер. Дуже до душі.
Natalya Starchenko, дякую за прочитання!
Natalya Starchenko, дякую за оцінку!
цікаво. гарний вірш
Щиро вдяча!