Когда-нибудь ты мне приснишься Когда-нибудь ты мне приснишься И в полуночной тишине Услышу я биенье сердца В его натянутой струне. Почувствую твое дыханье, Духов тончайший аромат… И промелькнет в моем сознаньи, Что нет уже пути назад. Волною нежности накроет, Сгорающий от страсти дух. И тело негой […]
Daily Archives: 12.06.2020
14 posts
Іду по світу білою вороною, Із зачіскою вогненно – червоною, Із вірою у правду і добро, Підживлюю надії джерело, Спіткаюсь об довіру до людей, Та завтра буде знову новий день, І світло розжене туман печалі, А що там далі? Що там буде далі? Нові помилки і розчарування. Тривога в серці, […]
Смастерил легко, с размаху, Из песка я черепаху. Вот вопрос: “Как так смогла, В тень под зонтик заползла?” Вскоре я нашёл ответ – Это вовсе не секрет. Черепах с песка движенья – Результат земли круженья.
Любовь из далека Александр Горобец 3 Любовь из далека, Такая не простая, Как первая строка, Привет, моя родная, И солнца луч давно, Не так как раньше греет, Горит надежда что, В груди набат не сотлеет, Свирепствует тоска, И время как улитка, Но радует меня, На фото грёз улыбка, Мне хочется […]
Я відпускаю птахом в небо Свої думки, Вони повернуться до мене В слова, рядки. Нехай поринуть в синій простір, В широкий світ, Де мрії обіймають ранок Де є політ. Можливо те, що у віршах – рядки протесту, Межа для відступу в житті, німого жесту, Шукати істину в вині немає сенсу, […]
Сам я на троні – у домі холодному У тронному залі чекаю на смерть. У тому дитяті новонародженому Приходить цар а моя погибель. Мої ридання – тривожні думи… В холодному ліжку корона це все! О як же бути, зі скарбами цими – Він скіпетр влади навік відбере! Сам я на […]
З клубочка розмотую стукіт. Зростає, гуркоче той стукіт Проламує стіни. Пролазить в щілини, у голову, серце І наскрізь. Настирливо просить впуститити. Недобрий той стукіт. У звуці вчуваю загрозу. Мовчання від страху? Не страх то, все рівно розіб’ються двері. То тільки чекання. Яка ж бо постукала доля? Фатальна вистава повинна тривати […]
Рука виводить чорнильний слід, Чорна ріка пускається берега, Берег не втримає їх Темних потоків, Що переносять у собі Душі загублених слів Десь поза безвість. Схлипують хвилі ріки, Їх переповнюють, б’ються хвостами, Риби, що спали на дні, Дні пораховані там Поза рікою і берегом. Хто ж бо на тому березі Поглядом […]
Кроки відлунюють в голові. Руйнують спокійну тишу, що встигла кошеням вмоститися на дивані. Таку звичну. Ледь теплу. Впізнаю ці кроки. Він повертається. Непомітно минув день. Прислухаюся. Ще не зараз. Через мить. Двері відчиняться… Дивне відчуття. Холоне всередині. Наче за мить викриють у чомусь. Але у чому? Чому здається, що час […]
Дощу осколки кришталеві, Просякнуті усі сонцями Летіли і летіли з неба Й намистом обвивали трави. В обнімку так вони з росою Росли собі та зеленіли І стали щільною стіною, Погойдувались лиш несміло Голівки їхні, коли вітер “Дихав” на них же ледве-ледве. Знову згори кидало літо Дощу осколки кришталеві. 2020 р.
Рід Шкрібляків – давній гуцульський рід. Колись володів землями в долині Черемошу та на оточуючих горах біля нинішніх сіл Устеріки, Розтоки, Черетів, Голови, Гринява, а також біля Жєб’є, біля Косова та на Покутті. Резиденція голови роду колись була в селі Біла Річка, потім в селищі Старі Кути. Символом роду здавна […]
Ура, наступила прозренья пора! Радость и страх на мраморных лицах. Если повезет вам дожить до утра, Станете жить в законных границах! О верности, прошу, не говорите, Вот фраза: Может быть”, вам подойдет… Поставить точку в споре не спешите, Не в вашу пользу будет этот счет. На все вопросы […]