Чому мовчу, таюсь перед собою?
Чого слова – одвічне каяття?
Чого лиш сором у віршах зі мною?
Ніхто не подарує забуття.
Даремно все, полегшення не буде,
Даремна розповідь, що не веде вперед,
Даремний шлях спрямований в нікуди
Коли знайду лиш те, що вже старе.
Та знову все лиш плетиво ілюзій,
Та знов обман полегшують слова
Омана, що вірші, то вірні друзі,
Що ті слова, то відповідь нова.
Автор публікації
Коментарі: 54Публікації: 120Реєстрація: 22-08-2018
Достижение получено 12.07.2021
Титул: Яскравий коментатор
Присвоюється користувачу, який прокоментував 50 і більше публікацій
Достижение получено 27.06.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 02.06.2020
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
Думок на тему “Чому?”
Традиційно мене вражає глибина Вашого духовного світу на рівні філософських роздумів, які є зрозумілими, адже кожна Людина шукає Гармонію з цим Світом через його естетичні форми відтворення як Поезія та Мистецтво, як писав колись філософ Кант, якщо я не помиляюсь… І все-таки Поезія та Мистецтво дозволяє нам – Людям трохи наблизитись до пізнання Безсмертної Людської Душі, так мені здається.