Мій Львів заплаканий осінній
Шепоче знову про колишнє,
Його журливе голосіння
Поета тугу заколише.
Мій Львів натхненний і мрійливий
Такий химерний і захмарний.
Хіба його лякають зливи?
Усе мов подих скла примарний.
Мій Львів дарує пісню, оду
Невичерпні в словах потоки,
Він знає відгомін свободи
Він вміє бути і жорстоким.
Думок на тему “Мій Львів”
Поетично, образно, символічно.. Я погоджуюсь з цим романтичним образом Львову, міста-сновидіння, міста-казки, який має особливу карму у просторі Всесвіту