Только лишь вера в совесть и честность заставила снова любить и быть на грани безмятежности и обиды на все человечество! Летать но без крыльев, ложиться но без сна! Равнодушие убило все хорошее и милое, сломало всю без остатка!
Daily Archives: 25.10.2020
17 posts
За вікном пора осіння, Небо вкрите хмарами Проситься на землю дощик, А лелеки парами, З тугою у небі кружать За домівкою вже тужать, Крик ворон чути повсюди Вітер дує туди – сюди… Якось сумно трохи стало Сонце ніби погасало. Настрій став таким понурим, Таким сірим та похмурим. Але сяйво золотисте […]
Гарно осінь малювала, Розфарбовувала дні. Дощем душу умивала, Дарувала чисті сни. Танцювала листопадом По калюжах, золота. Чарувала кольорами, Кучерява та руда. При дорозі шаруділа Сухим листям у траві, Оку мила, серцю мила На шаленому коні.
Давай выпьем кофе с тобой, ещё по-летнему пылает зной, смягчится летняя жара, пора листов осенних подошла. Вот листики уже кружатся, чтоб рыжим ковриком остаться, шуршать, походку повторяя и снова с ветром улетая. Пришла опять осенняя пора и, даже если дождь идёт с утра, он прекратится, солнце засияет, к […]
Тремор ніяк не хоче полишити втомлений організм. Вона сидить на підвіконні і намагається зробити ковток тільки що звареної кави. Та ніяк не виходить! Солоні сльози щедро вкривають обличчя і зробити хоча б один ковток практично неможливо. Вона залишила за дверима своєї кімнати кота, ніби хоче залишитись зовсім сама. Сам на […]
Попередня частина: https://premiya.vidatiknigu.com.ua/svtlana/rozhevokvityla-svitanok/ Тривають вибори місцеві напівбогів, напівбогинь, кожного гаю і ручаю тут керівник буде один. Архонти тут у німф і мавок, і у русалок, повітруль, бо їх було і є багато, на виборах місцевих будь. А результат – як керувати на місці: в місті, чи селі, полях, лісах […]
Я розчинюся у грозі! У вальсі грому й блискавиці! Я з тих, хто щастя не боїться! І ти не є таким, як всі. Хай буде грім. Хай буде гріх. Хай буде моторошно всюди. Душа не знає кращих втіх. І байдуже, що скажуть люди!
Мій Львів заплаканий осінній Шепоче знову про колишнє, Його журливе голосіння Поета тугу заколише. Мій Львів натхненний і мрійливий Такий химерний і захмарний. Хіба його лякають зливи? Усе мов подих скла примарний. Мій Львів дарує пісню, оду Невичерпні в словах потоки, Він знає відгомін свободи Він вміє бути і жорстоким.
Усе це сон. Усе це тільки сон. Насправді наше літо буде вічним. Тепло надій. І сонця. І долонь – То все насправді, то не фантастично. А листя золотиться для краси. Щоб душі нам потішити та очі. Щоб стали щасливішими усі, Хто хоче так тепла, хто сонця хоче.
Я многое хочу рассказать Чтобы под покровом дня Ты не забыл меня… Услышал тихий Шёпот вороном кричащим Лишь сон… Лишь звук. И больше никого…
Много раз “танцевал” со смертью Глотку рвал… за родной Спецназ! Наступал – отступал, но с честью Выполняя страны приказ… И в разведку ходил не горбясь И детишек от смерти спасал… Ранен был, говорил не морщась “Мы еще до танцуем наш вальс!” И в отставке остался – я Воин… Снова память… […]
Ти так і знай: кохання не мина. То душі розквітають і згасають. То дні нові приходять і втікають, А у любові ні, немає дна. Вона живе у серці безліч літ. І не важливо, скільки днів минуло. Якщо твоя душа мою відчула, То назавжди у ній лишила слід.
Осінній парк.Алея хризантем, Опале листя гасне під ногами, І золоті берези під дощем Шептали древні ностальгійні гами. Вона ішла задумливо – сумна, А день спадав на ніжні її плечі, Стрічала осінь трепетно одна, Їй чулись крики жалісні лелечі. Були часи. Кохання і весна. Любила погляд, посмішку і рухи, П’янила хміль […]
Дівчина Берізонька Із парубком Кленом Міцно обнялися так На траві зеленій. Він шепоче про любов Берізці тихенько, Засоромилася знов, Хоч співа серденько. І приємно відчувать Їй плече надійне, Бо вона його кохать Буде до загину. 2020 р.
А осень бывает красивой.. И в листьях её потеряться бы.. Расцветкой маняще игривой, – Сердца наполняет теплом.. А осень бывает красивой… И хочется улыбаться ей.. И счастьем сердца наполняются.. Под тёплым осенним дождём.. 📜📜📜 Татьяна Т.-Н.
Я вчера прошла увидев птичку, – Мертвою лежала на земле.. Вся в красивых перьях, взгляд привычный, Кровь чуть-чуть подсохла на крыле.. Цвет её пера был превосходен, Зелень изумрудная как ночь, Но одета вся не по погоде,.. Птичке той никто не смог помочь. Проходили мимо все, боялись.. Да и смысл […]
1 В очах- таємниця, Одна миттєвість І промінь сонця, І кохання ніжність… 2 Душа прозора Чекає вогню, Немов богиня Аврора* Слова «Люблю»… 3 Краса і Доля Принадної жінки Це – спалах, зоря Вічної Галактики… 4 Рожеве коло, Добра сплетіння, Вічне небо Вічного Життя… 5 В […]