Для голосування необхідно авторизуватись

Я квіти татові несу

Співає травень за вікном.
Вплітає дні в свою косу
весна, що розлилась кругом.
Ось квіти татові несу…

І стелються мені до ніг,
і тягнуться мені до рук
шовкові трави запашні,
бо квіти татові несу.

Звивається змією шлях
і губиться в словах жалю
весна, обірвана завчас…
Я квіти татові несу!

Він завжди квіти дарував,
усміхненим, веселим був,
був сонцем, що мені з-за хмар
спускав на ниточці весну

і все, що обійняти міг.
Усе, що дихало навкруг –
у квітах ніжних і сумних…
Я їх тепер йому несу!

4

Автор публікації

Офлайн 3 роки

Маргарита Карабут

70
Коментарі: 0Публікації: 20Реєстрація: 16-07-2018

Бронзове перо

Достижение получено 05.08.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій

Думок на тему “Я квіти татові несу”