Азовська одаХолодні хвилі, голодні чайки,
Скажений вітер і бриз гіркий,
Безлюдне місто, хмарки над портом,
Промінчик сонця такий п’янкий…
О море, море, твоя безодня,
Така колюча, така пуста,
А хвилі тихі такі сьогодні,
Та крижані в них слизькі вуста.
Ти віковічне– а я билина,
Ти безкінчне– а я мала…
Ти – космос,я міркованням лину,
В проваллі думка іде до дна.
Ти ворожбою своїх пейзажів
Безшумно тягнеш у долину,
О море, море, тобі я рада-
Тебе піснями дай обійму!
І скільки віку іще стояти
Ти будеш гордо на місці цім?
Як Посейдон обладнаний в лати
Як віковічний той Херувим!
О море, море дзеркальна сталість
Я так люблю твої небеса,
І вуркотіння глибин- фантазій,
Тобі дарую ці словеса!
Я милуватись тобою буду,
Тобі я рими свої віддам,
І де б не кинула доля ,всюди,
Я возвеличу цей водний храм.
Автор публікації
Я не хотіла бути поетесою,
Але стою ось зараз перед вами...
Достижение получено 23.08.2020
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
Достижение получено 17.08.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
