“””””””””””””””””””””””””””””””””

При дорозі калинонька віти похилила.

Пам’ятала дівчинонька як козака любила.

             Як цвіла ,мов наречена, ранньою весною,

            І  як мріяла ,що стане вірною жоною.

Пам’ятала дівчинонька палкі поцілунки,

І як вірила у щирі, правдиві стосунки.

            Що вона ,як та калина ,до сонця тяглася,

            І любов її по світі добром розлилася.

А тепер вона стояла одна при дорозі,

Кетяги її щипали птахи на морозі.

              І забулося кохання ,листя облетіло

               А граки немов клювали душу їй і тіло…

    “”””””””””””””””””””””””””””””””””””””””””””””””

Автор публікації

Офлайн 5 років

Марина Саєнко

84

Я не хотіла бути поетесою,
Але стою ось зараз перед вами...

Коментарі: 12Публікації: 29Реєстрація: 17-08-2020

Небайдужий читач

Достижение получено 23.08.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій

Бронзове перо

Достижение получено 17.08.2020

Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій