МАТІР
Вона вже вдруге помирала за цей день
Знесилена,голодна,божевільна; Ховала погляд від іще живих дітей, Що ….. безнадією літав,мов птаха вільна… ————————————————- Ще зранку дух життя в синах жеврів, Світився відчаєм їх погляд, синьооким, Та жоден з них більш їсти не просив Лише дивились променем глибоким І заметалася у розпачі думок Шукаючи бодай якусь поживу- Кричав у хаті порожнечею кожен куток І холод голоду вбивав її родину Страждаючи, заглянула в мішок- Нема!!!.. знайшла один в кишені І розтирала той останній колосок, Що залишився від вчорашньої вечері Не встигла – наймолодший охолов… Її Іванко відійшов до Бога Сухеньке тільце… скорчене воно, Від болю непосильного такого Ридала не ховаючи сльозу І рвала коси у останніх силах А повернувшись у життя ріку Відчула- смерть і її напів- убила Зібравши волю у худий кулак Продовжувала колос розтирати, Щоби живих іще троїх дітей Xoчa би чимось та й нагодувaти Та знову Біла завітала в дім, Зaбравши із собою ще одного сина ,,Oстапчикуyyyyyyyyyy…!!!”-лунало начe дзвін, Заглушуючи бiль вiд втрати й цього сина Задyмaлaсь… приклякла у кутку I до розмови з Богом приступила: Просила прощення за думку ту, Що, мов вoгонь її заполoнила Прикликала найстаршого Петра Усе йому тихенько пояснила… Взяла зі столу гострого ножа І просто в своє серце устромила… “Мамусю, що ж Ви!!!”…., -жах в його очах, Вона ж лежала тихо й нерухомо, А таємниця ця лиш на його плечах І тільки Богові й йому відома —————————————– Петрo i досi нoсить тягaр цей I не повiв cecтрi гiркoї прaвди- ЛИШ МАТИ МОЖЕ ТАК ЛЮБИТЬ ДІТЕЙ Й ЖИТТЯ ВІДДАТИ ІХ ЖИТТЯ ЗАРАДИ |
Думок на тему “МАТІР”
Сильно, вражаюче.