А, ти моїх метеликів ловив
Між грудями нестримними устами.
Миттєвість найчуттєвіших лавин
Вгамовував, руйнуючи устави.
Палаючий розхристаний камін
Нагрівся швидко – це не руська пічка.
Медових вуст незвіданий кармін
Ти цілував – я плавилась, мов свічка.
Найперша ніч з тобою – дивина,
Закарбувалась реверансом карми.
Хмільніша від вінтажного вина
Ця патока, прикрита пелюстками.
Із пут розпусно вибилась коса,
Синхронно і бажання розплелося.
Я згадую, що ти мені казав,
Зав’язуючи очі тим волоссям.
Проникнув на незриму глибину,
Лунав у кожній мрії і клітині.
Прозоро-білі краплі бурштину
Лежали на тілесному сатині.
Ця ніч є найпрекрасніша з оман,
Втім, сни так і лишились тільки снами.
Я згадую її, мов крізь туман…
Вона була, але чомусь не з нами.
Марґо Ґейко
Автор публікації
Коментарі: 1Публікації: 17Реєстрація: 21-08-2018
Достижение получено 31.08.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
