Гірка сльоза розлуки покотилась.
І тихий зойк почувся вдалині.
Згадалося, як перший раз зустрілись.
Проводили у парі довгі дні.
Весілля… Сміх дитячий в хаті….
А потім і слова, як колюхи.
І думалось: ” Ну ще я раз пробачу!
Стежину б в його серце віднайти!”.
Дедалі все ставало, гірше й гірше.
Самотність говорила : ” Не пущу.
Залишишся самотня, як раніше.
Своє коріння, в тебе я впущу”.
“Терпець урвався…. Більш не пробачаю-
В думках подумалось її.
І хоч сім’ю навіки я втрачаю.
Та відродиться все живе в мені”.
Розтоптані й забуті почуття.
У вирій відлетіли, наче птахи.
У мене є синочок …. Не сама…
Вступила у майбутнє одним махом.
Автор публікації
Коментарі: 12Публікації: 64Реєстрація: 17-07-2018
Достижение получено 21.09.2019
Титул: Автор місяця (Серпень 2019)
Публікація автора набрала 4 вподобання у серпні
Достижение получено 08.08.2018
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
Думок на тему “ГІРКА СЛЬОЗА РОЗЛУКИ”
Чудовий вірш, де відчувається, що кожне слово є проявом життя автора . Поезія вразила надзвичайною щирістю почуттів та правдою життя, а також філософськими роздумами про сенс людського життя. .