Для голосування необхідно авторизуватись

ВІДЬОМСЬКІ КУПАЛА

Дозволь собі хоч трішечки мене!

Зійди з доріжки, замкненої колом,

У лісі справ, що виріс частоколом,

Тому що верхи й вічність промине!

 

Віддай наказ – і стишаться хорти,

Спини коня, послаб йому попругу,

Іди один в невидиму їм смугу –

У світ, куди в сю ніч усім кортить!

 

Де Сонцю править службу все земне,

А Місяць гне від ревнощів підкову,

Мужі шукають квітку загадкову,

Допоки Вій у лапі не зімне.

 

Де «так» і «ні» в шаленій частоті

Гойдають плоть на маятнику хоті,

Часи ідуть навспак в сонцевороті –

Оті відьомські, пристрасні оті.

 

Хай ноги скинуть втому од стремен,

Лимонно пахне витопчена м’ята,

Хламида, спраглим дотиком зім’ята,

Повзе по шву з окличності рамен!

 

Світ зійдеться на клині наготи,

Знесолить сіль між мною і тобою

У русі в ритм з поганською добою,

Затим кілок осиковий вгатить.

 

Та Бог на нас десниці не здійме –

Бо ця любов розхристана і гола,

Мов жрецький ніж, приставлений до горла,

В Купальську ніч – дозволена, бігме!

 

Мені ж за бога сонця будеш ти.

Хай небо очі хмарами примружить,

Ввійди в мене, мій викоханий друже,

Як в душу лине співаний мотив!

 

І врешті явним стане потайне

У ніч, яка нам зіркою упала.

Чудесна квітка пломенем Купала

Лише тобі між стегнами сяйне.

 

Тоді роби із дивом, що хотів:

Стамуй, допоки сутінок окутав

Мій гріх – тому за мною і покута.

А ти біжи… я стримаю чортів!

 

Марґо Ґейко

3

Автор публікації

Офлайн 2 роки

Марґо Ґейко

51
Коментарі: 1Публікації: 16Реєстрація: 21-08-2018

Бронзове перо

Достижение получено 31.08.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій