Как жаль мне, столько лет пропало зря… Не смог найти покоя за стеною, покинув тихий мир монастыря, в мирское окунулся с головою… Похоже, что монахом мне не быть, не знаю, верю я иль заблуждаюсь, утрачена связующая нить с религией, в ней больше не нуждаюсь… …И вот я здесь, на палубе […]
Daily Archives: 28.08.2018
19 posts
Устал я… Захотелось отдохнуть и выждать хоть немного в этом теле, хоть как-то силы прежние вернуть, я вымотан и жив я еле-еле… Так нет же, здесь какой-то экзорцист, зудит и этим думать мне мешает, он верит в то, что сам душою чист, но грешен, хоть и сам того не знает… […]
Не пишется… Сижу в уныньи я… Мне кажется, что звание поэта напрасно мне дано, судьба моя какая-то иная, но не эта… Бумага на столе моём лежит, не пишется сонет, чего-то жду я… …Вдруг голос слышу, кто-то говорит: — Быть может, друг мой, чем-то помогу я? Я мигом вдохновение верну, за […]
Быть может, суть в умении смотреть на вещи, происшествия, явленья и в том, чтоб видеть лучшее уметь, отбрасывая мрачные сомненья… Я думаю, стакан полупустой — не пуст, наполнен лишь наполовину. В инверсии нехитрой и простой я вижу золотую середину двойного восприятия всего, единство полюсов несовместимых и цельность пониманья моего всех […]
Рассвет, такой же серый, как всегда… Пора уже с пещерою прощаться, у племени закончилась еда и надо на охоту собираться… У входа нечто странное стоит — плита, возникла словно ниоткуда. С опаской племя на неё глядит, слегка, быть может, в ожиданьи чуда. Черна, как смоль, огромная плита. Глядят они, не […]
Дозволь собі хоч трішечки мене! Зійди з доріжки, замкненої колом, У лісі справ, що виріс частоколом, Тому що верхи й вічність промине! Віддай наказ – і стишаться хорти, Спини коня, послаб йому попругу, Іди один в невидиму їм смугу – У світ, куди в сю ніч усім кортить! […]
Летять хмарки… А, може, павутинка, А, може, то ромашки пелюстки згубили… Сміється-плаче осінь, мов дитинка, Вже візи в вирій вчора солов’ї відкрили. В саду вогнем палає чорнобривець… А, може, сонце між квіток сховалось… А, може, у траві козак-сміливець Сховав серденько, що від туги розривалось… Пливе туман поміж хаток […]
Я — олівець! І в тому радість маю, Що я потрібний для мого Творця. Він міцно у Руках мене тримає! Малюю в світлі Отчого лиця. Буває часто: списуюсь, ламаюсь — З любов’ю Він заточує мене… Хоч боляче, Йому я довіряюсь, Бо вірю: біль і темрява мине. Мій Майстер щось стирає, […]
Есть вдохновение от Бога. Есть вдохновенье из души… Не важно — радость иль тревога— Пиши во мне, Господь, пиши! Да, это разница большая: Пишу сама, иль пишешь Ты. Стремлюсь я, дух не угашая, Искать, мой Бог, Твои Черты… Твои Глаза… Твою Улыбку… Твою Любовь… Твоё Лицо… Хоть внешне холодно и […]
Слова: зернини кинуті у ґрунт, І що посієш — будеш пожинати. Тут не доречний спротив або бунт, Бо кожен владний серцем вибирати. Бог Всемогутній, мудрий Елохім Наш світ чудовий збудував зі Слова. І Божим Словом міцно, навіки Поставлені у Всесвіті основи! Людина: витвір із Його руки, Подоба Божа, з Нього […]
(під враженням од Нагірнякових жіночих доль) Мимоволі збираючи рясно барвистий світ із щедро засіяного Нагірняковим пером поля жіночих доль, я розгублено і приємно водночас перелічую літа з тих пір, коли уперше, майже двадцять років тому, доторкнулась душею до його Мелодії давньої юності, вражено втамовуючи різноголосся свого єства. Новели Івана Семеновича […]
В золото оздоблені простори, Пестить вітер колос наливний. Підбирає ластівка мінори, Й лине спів у обшир степовий. Дозріває день з зерном пшениці, Сонце ниву хлібну випіка, Солод меду й запах паляниці Вип є ранок з кухлем молока. Я душею з спепом поріднюся, Обніму простори золоті, Лагідно до поля посміхнуся, Й […]
Пролітають літа дні останні, В теплих барвах серпень догоря, Ранки прохолодні на світанні Зустрічає з трепетом зоря. Грона винограду вже дозріли, Спас збирає яблука в саду, Персиками гілля обважніло Й шум з вощини грає на меду. Ластівки невесело співають, Розправляють крила в довгий шлях, Інші вже краї на них чекають, […]
Бог сумував. Тинявся, як той перст – Немав бо навіть гиркнути на кого. Оце то хрест. О, це найтяжчий хрест! Хоч око виколи — нікого і нічого. Верх досконалості – Глухе, німе село: Без світла, без тепла – бо звідки дрова? Усе дістало. Ну і понесло – Творити Він почав […]
Солодка вата ковтуном Летить по небу. Вчорашнє літо в інстаграм На фото вперто Вернути хоче в сонця дні, Де всі відверто Принади лайкають пітні – Цнотливість стерто!.. Та леді Осінь холодком Нічним тверезить. В своїм оранжевім пальто Серця бентежить. Іде на подіум алей, Красою вабить. Полонить тисячі очей- Їх потім […]
Сьогодні в нас померла Мати, А ми Їі ідем вітати! Кладемо квіти біля ложа, Спаси нас грішних, Матір Божа! Палає свічечка незгасно, І сум, і радість одночасно… Навколо гробу світлі лиця І незбагненна таємниця! Сьогодні в нас померла Мати – А ми Її ідем вітати!
Перед Богом мама на колінах, Щирим серцем молиться вона І горить незмінна і нетлінна Віра — непідкупна і міцна! Ця молитва небо відкриває, Ця молитва рветься в Небеса, Бо любов Господня в ній палає! І слова, як вранішня роса: Кожна крапля має силу Божу Для нужденних, хворих і німих… За […]
присвячується моєму коханому чоловікові… Ніч. Туман. Відбуває поїзд. Серцем вимовлю: до побачення… Все змінилось. І сказане вчора Набуває важливого значення. Тридцять літ. Ніби мить, ніби подих… Ти прости, що не все цінувалося. Боже, дякую за ці роки! Світле й добре у серці зосталося. Зустріч. Танець зі смаком яблука. Горизонти мрій […]