А що, як завтра я вже не прокинусь?
Чи стане меншим і темнішим світ,
Як вранці не скажу тобі «Привіт»
І рук твоїх ніколи не торкнусь?
Я більше не сердитимусь на тебе
За обіцянки марні та брехню.
Лиш піснею сумною задзвеню,
Коли дивитимусь на тебе з неба.
Не чутимеш моїх порад чи співчуття,
Не бачитимеш сліз від радості й жалю.
Чи відчуватимеш іще, що я люблю,
Крізь марево холодне небуття?
Що втратиш ти, якщо я не прокинусь,
Не обійму і поруч не присяду?
Чи буде все твоє життя до ладу,
Якщо кудись за хмари я піднімусь?
©Марина Губарець
Малюнок власний
Думок на тему “Якщо я не прокинусь”
сильно