Для голосування необхідно авторизуватись

І життям і смертю.

Яка мана мене охопила?
Я ішла по вулиці свого містечка, оминаючи будинки,  вулиці, провулки, як божевільна за чоловіком якого, як мені здалося, я уже бачила . Ні, я не знайома з ним але відчуття було таке, наче ми знайомі, не просто знайомі, а ЗНАЄМО один одного!
Це не можливо було пояснити і я ніколи не робила того що я зараз роблю. Я переслідую людину, іду за ним наче навіжена, намагаючись скласти у голові якусь картинку або хоча б логічне пояснення того, що я відчуваю.
Хто він такий? Що змусило мене піти за ним? І що я буду робити, коли він побачить  мене? А це уже сталось!
-ви переслідуєте мене?
-що, ні звісно ні, просто…..
-що?
Його очі такі чорні, чорні як найглубша ніч і такі ж вії і волосся.
Хто ти такий чорт забирай?
-пробачте, мені здалося що я вас знаю. Я не мала так робити але ……
– що не мали? Іти за мною ледь не через усе  містечко?
-ви бачили мене так довго і тільки тепер поцікавилися?
Ми стояли у провулку де був тільки один прохід між будинками, жодних людей навіть собак,  де це я опинилась?
-так!
Його обличчя не віддавало жодною емоцією, здавалось що він камінь, камінь який дивиться на мене очікуючи.
-я піду, вибачте.
-чому? Ви так довго ішли щоб зараз втекти?
-я не ….я не тікаю.
Мені було важко дихати а він підходив до мене ближче і ближче, як тигр до своєї жертви, не поспішаючи, насолоджуючись страхом у моїх очах. Я хотіла побігли або закричати але заклякла на місці. Все моє тіло протестувало з мої розумом, так наче він уже торкався мене, наче моя шкіра знає його дотики,  а голова протестує, я  майже чую крик у голові “Біжи”!!!
-я закричу.
-чому?
– не підходьте до мене.
-ти впевнена в цьому?
Він стояв майже впритик біля мене а я не була впевнена ні в чому. Усі слова покинули мій розум, залишились тільки відчуття.
Він ішов на мене і я почала заткувати поки не наштовхнулась на стіну, ось тепер мені вже точно не має куди бігти.
Одну руку він поклав на стіну, на рівні моєї голови, навіть його запах здався мені знайомим.
Що, чорт забирай, зі мною? Чому я не біжу?
– що ви робите?
– а на що це схоже?
-я не знаю…….. я не розумію……..хто ви?
– твоє минуле…..   ,теперешнє…..  , майбутнє.
Тепер мені стало страшно, невже я всупереч здоровому глузду переслідувала “хвору” людину? Але його очі, хай їм грець!!! Що це зі мною відбувається? Наче гіпноз!
– Що це означає?
-скажи Авроро що ти відчуваєш?
– я не ….Я не знаю. Я не розумію. Звідки ви знаєте моє ім’я? Ми знайомі. Правда?
Він нахилився ще ближче і я вже відчувала його подих на своїй шиї як кінчиком носа він легко, майже не помітно, проводить вгору і вниз. Я хотіла його поцілувати, це ж божевілля, я маю втікати що є сили. Але він знає мене, принаймні моє ім’я, це вже точно не випадковість.
-прошу скажіть мені правду, я не можу зрозуміти. Це занадто ……. важко.
Він підняв свої очі і дивився в мої, нас розділяли лічені сантиметри.
-ти щось відчуваєш?
-я не знаю що я відчуваю, я…..я…… тільки те що я звідкись знаю Вас, чи принаймні бачила чи ….. що ми були знайомі.  Ви знаєте моє ім’я, тому я не божеволію.
-два роки  тому, що з тобою трапилось?
– що, звідки ви знаєте про це?
-скажи,  скажи це в голос!!!
Він говорив досить…..не агресивно але щось у його голосі було збентеженим.
-скажи….
-я ……я потрапила до аварії.
– і що було далі?
-мене відвезли до лікарні.
-ііііііі? Не змушу мене витягувати кожне твоє слово.
-я пролежала в комі 4 дня. У мене була травма голови і коли я отямиласью то лікарі сказали що це диво, не було жодних наслідків.
-число пам’ятаєш?
-навіщо воно вам?
-ПАМЯТАЄШ?
-19 вересня.
-а коли ти отямилась?
-22-го.
-цього дня ……. 22 вересня, на мою машину впав електричний стовп, який розніс ток по всій машині в тому числі по мені, я не дихав 15 хвилин, поки не приїхали медики.
-але як це пов’язано зі мною?
-ти врятувала мене?
– що? Як, якщо я…….?
– ти не пам’ятаєш а я пам’ятаю, до сьогоднішнього дня я думав що ти була маревом!
-про що ви говорите?
-моє серце зупинилось і я побачив тебе. Ти стояла біля моря і посміхалась мені.
-але…це не можливо.
-я теж так думав. Я залишався там з тобою і час здавалось не мав влади над нами. Відчуття було таким що я знав тебе все своє життя. Ми були разом там, ти була мої прозрінням, моїм сонцем і небом. І коли я не хотів уже повертатися ти змусила мене, сказала що ти відчуваєш що скоро повернешся і не залишеш мене там. Що я маю повернутись із тобою. Я отямився, коли біля мене були медики які вже майже не намагались мене рятувати.   Сказали що серце вже досить довго не билось. Але я пам’ятав тебе….І знав що тільки завдяки тобі я повернувся.  Коли я розповів це другу він сказав що це просто був ангел який допоміг мені.
Він був правий, ти була моїм ангелом.
-я не …я не знаю що сказати, я просто відчуваю що знаю тебе. А те що ти говориш це….  це не можливо.
-так, не можливо як і те що я отямився.
Він намотав моє волосся на палець і легко потягнув на себе, притискаючись до моїх губ але не цілував.
Тоді мені наче вибили землю з під ніг, повітря покинули мої легені і наче стара касета на мене посипався град спогадів, більшість картинок.
Море….. , теплий вітер….,птахи….,я була там одна аж поки не з’явився   …, ВІН. Він тримав мене за руку там, біля того моря, обіцяв що ніколи не відпустить мене, що над нами не буде мати влади ні смерть ні життя і він любив намотувати моє волосся собі на палець легко тягнути на себе і цілувати…..цілувати так ніби більше нічого не мало значення……ми були там тільки двоє а існували як одне ціле. Як я могла це забути?
-…….Давид?
Він притиснувся до мене цілуючи наче  божевільний, я хотіла обійняти його та він так сильно стиснув мене в обіймах що я не могла поворухнутись, тільки відповідала на його поцілунок. Такі знайомі мені губи, язик, запах, обійми………як я це могла забути?!!
-два роки я шукав тебе і думав що божеволію, що ти можливо справді була тільки у моїй голові але сьогодні я побачив як ти виходила з магазину і наче світ зупинився, я не знав що мені робити але ти поглянула на мене і пішла за мною, тоді я зрозумів що ти щось знаєш, щось відчуваєш.
-але як це все можливо?
-ти була моїм порятунком як і я твоїм. Ми не могли зустрітись на землі тому нам влаштували зустріч в іншому місці!!! Наші душі знайшли спосіб пізнати одна одну. І я більше ніколи не відпущу тебе, ні тут ні там, де б воно не було.

А я тільки на це і сподівалась!!!

7

Автор публікації

Офлайн 6 днів

Міа Мотрук

16
Коментарі: 0Публікації: 8Реєстрація: 17-08-2020