Раніше любила поплакати, свій біль відпускати на волю.
Для цього втікала в місця, де навіть повітря немає.
Казала собі: «Поплач, бо завтра цього не дозволю!»
І тихо поплакавши, чула, як біль поступово вщухає.
Раніше любила поплакати. Не те щоб любила, а вміла
Себе захищати цією секретною зброєю,
Щоб з мільярдів довір до людей хоч одна уціліла.
Та їхні слова нападали невтомною дикою зграєю.
Життя мене шматувало, щоб була міцною, залізною.
На жаль, я не стала сильнішою, а стала лише безслізною.
фото з Pixabay
Автор публікації
Моя основна сторінка тут - https://surgebook.com/Miafina
Достижение получено 26.04.2021
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій
Достижение получено 06.04.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
Достижение получено 04.07.2020
Присвоюється користувачу, який прокоментував 50 і більше публікацій
2 коментарі “Безслізна”
Дуже несподівана тема поезії, хоча має давню традицію. Здається, що психологи радять плакати, щоб звільнити себе від негативної енергії, але кожна людина робить свій вибір як вчиняти у власному житті.
Справді життя робить нас безслізними! Не виходить ставати сильнішою. А інколи і поплакати нічим 😢Чудова поезія!