Сегодня я начну сначала. Пойду домой другой дорогой И вместо кофе чай возьму, И позвоню наконец-то старой знакомой. Начну читать роман. Или может посажу цветы у окон прихожей, А может нарисую гуашью океан. Или весенний сад с огорожей. Сегодня хоть что-нибудь начну, Что бы не копить душевных ран. Я свежий […]
Daily Archives: 14.09.2020
25 posts
Молодь у всі часи відрізнялася ентузіазмом і активністю. Правда завдяки прогресу ці якості перекочували більше в віртуальний світ Інтернету. Саме там наші підлітки беруть різні яскраві враження. А уявіть що буде якщо немає Інтернету? Якщо ви молода людина з села. Де по вашому нудно, аж страх і все чим ви […]
Вереснева ніч лягла в долоню. Тихо… і ні зірки серед хмар. Мрії на холоднім підвіконні Прохолодять серця вічний жар. Вереснева ніч пряде зітхання, Не пускає відчай на поріг І надії нитку в плед з кохання Уплітає, розбудивши гріх. Вересневий ранок ходить поруч. Сонце умиває молоком. Жовтень підкрадається… і скоро Вересень […]
Летнее сокровище в рощице нашла: быстрая улитка по земле ползла, а куда улитка по лесу спешишь? В окончании лета осень как сюрприз? Лета вдруг кончалась жаркая пора, скоро будет осень, холодно с утра, станет угощаться и ползёт в лесок, чтобы находить там тёплый уголок. Уползай, улитка, и спеши […]
Коли б не війна, Небо було б прозорим озером На дні якого блискали б Камінці-зірки, У сплячій прозорості якого Плавали б каченята світла. Коли б не війна, Не знали б, про що явір журиться, Коли спека приносить води жадання, Не бачили б у його листі пальцях Листи потойбіччя. Якби не […]
Сам собі Нагадував отамана Лівобережжя Божевільного1919 року, Коли ненароком зазирав у дзеркало, Щоб пошкрябати обличчя бритвою, Пошерхле від вітру війни. У снах навіть відчувалась важкість шаблі У зашкарублих долонях орача, І тріскотіння коників Цокотіло, як голос скоростріла. У цій несправжній пам’яті Я так само вбивав Сірих зайд-покидьків. 2014
Жарке літо Дарує металеві зерна, Які сіємо в землю свою. Спека Змішує спрагу з жаданням волі, Яке ввібрали ми в свою кров Разом з водою Наших холодних криниць. Ця спека Чи то сонця – Круглого і гарячого як серце, Чи то соняшників, Що проростають із землі гарячої: Перегрітої цього спекотного […]
Пишу стихи не для забавы, Не смеха ради, не для славы. В них мысли скудные мои, Минуты жизни, да, свои… Ещё эмоций разных ряд, Души частица и заряд… А также слова волшебство И рифмованья мастерство. Пишу стихи на злобу дня, В поэзии – душа моя!.. Хочу лишь высказать своё, И […]
Серце українки Серце українки пристрастне й гаряче, Воно вміє розбиватись, та від щастя плаче. Серце українки, щирої панянки, Носить гордо й відчайдушно, білу вишиванку . Ой не легка, люди, в українок доля, Серденько на волю, а рука до поля На панів проклятих в спеку працювали, Для сім’ї шматочок хліба […]
Научи меня, жизнь, быть сильнее, Чтоб могла я невзгоды все снесть. Научи меня быть поумнее: Жизнь любить и в ней розою цвесть. Научи меня, жизнь, улыбаться Всем ветрам, всем бедам назло,- Чтоб упав, вновь скорей подниматься, Чтоб и ночью мне было светло!.. Научи меня, жизнь, не сдаваться. Ни сегодня, ни […]
Найти себя и потерять,- Со всеми может быть. Начнёшь кому-то доверять,- И всё, пора забыть. И вот дилемма: можна снесть, Да только нелегко. А потому, что сердце есть, Копит всё глубоко. Душа тускнеет, мыслей строй,- И хочется забыть. А вот нарушен же покой,- Перестаёшь любить. И доверять перестаёшь, И верить […]
Больше о тебе ни слова,- Только грустный шум дождя… Перед нами холод города, Где каждый, увы, за себя… Мы чужие, мы с тобою,- Будто две свечи вночи… Разделённые стеною… Громы, молнии, смерчи… Между нами километры, Я не слышу твоё сердце… Между нами бури, ветры,- Вдвоём нам не согреться… Мы чужие […]
Твои глаза – как зеркала, Озёра голубой воды… А в них я счастье обрела, И расцвели в душе сады… Твои глаза – вся неба синь, Как васильков букет… Бездонный взгляд морских глубин, Прекрасен мира цвет… Я утопаю в синеве… Теряю я себя… Всё в колдовстве, всё в волшебстве,- А я […]
Мне хорошо когда ты рядом, Когда я слышу голос твой, Другого счастья мне не надо, Лишь важно быть всегда с тобой. Твоей улыбкою согреюсь, Твоею лаской буду жить, Руки твои от бурь укроют.... Нельзя так преданно любить. Но ты, мой Друг, всего не знаешь. Как моё сердце там стучит. Оно […]
Раніше любила поплакати, свій біль відпускати на волю. Для цього втікала в місця, де навіть повітря немає. Казала собі: «Поплач, бо завтра цього не дозволю!» І тихо поплакавши, чула, як біль поступово вщухає. Раніше любила поплакати. Не те щоб любила, а вміла Себе захищати цією секретною зброєю, Щоб з мільярдів […]
Тобі, нащадку, пісня ця і громи, що линуть з неба янголів моїх, де навіть Бог шукає по знайомим звичайну тишу. Музика німих давно хвилює чимось нереальним на фоні світу, втраченого тут, між пропозицій жити віртуально і безгрошів’ям куплених спокут. Безслідно щезли острах і тривога за щось людське в розгубленості Бога […]
Осіннє сонце за вікном Зігріє душу лиш на мить Наповню келих я вином ЩобИ забуть як все щемить. Пташки у серці сполохнулись І крила б’ють несамовито Все зачіпають струни болю Мелодія огорне оксамитом. Мені без тебе гірко-пряно Кориця, мед та чорнобривці Журба така смачна, духмяна Мені дарує осінь […]
Як ти сьогодні? – Все добре. – Бачила сни кольорові? – Так, мені снилося море. – Тихе було чи бурхливе? – Тихе. На тебе так схоже. – Хм… Це у нас ти примхлива… – Я…Та й буваю погожа. – Часто сумуєш? – Сумую…Трішечки зранку, В полудень, ввечері миті рахую. А […]