Ми сміялись тоді і були аж до болю щасливими.
Ми раділи, так ніби не буде війни і цих втрат.
Ми не знали чужинців, що прагнуть ставати могилами,
Бо насильство – це їхній єдиний великий талант.
Ми не знали, що нам доведеться боротися з душами,
Які ще не покинули тіл, але в пеклі горять вже давно.
От цікаво лишень, чи були ми настільки байдужими,
Як і ті, кому зараз спокійно й, на жаль, все одно?
фото автора Jan Kopřiva з Pexels
Автор публікації
Учасниця багатьох поетичних конкурсів та проєктів, серед яких Молодіжний конкурс «Поетична весна»-2023 (3 місце), «Дива трапляються, коли в них віриш» 2022 (2 місце) та VIIІ Конкурс поезії та авторської пісні «Хортицькі дзвони» (спецприз «Надія конкурсу»). Мова творів українська і англійська. Читала один зі своїх англомовних віршів на IMAGINE with ENGin LIVE.
Яскравий коментатор
Достижение получено 04.07.2020