Колись, можливо, цьому я й повірю,
Та тільки повагаюсь й промовчу.
І думати навчуся все ж повільно:
Пробачить, не пробачить втікачу.

Давно пішов ти, зачинивши двері,
Що скрипнули, неначе по душі.
Це ще одна з знайомих мені серій,
Що крутиться в життєвій метушні.

Цей ранок в непогоді народився,
Із злістю вітер рвав мої думки:
Ти так спішив, та у дорозі збився,
Тому ішов не місяці – роки.

З тих пір пройшло дощів уже немало,
І обміліла річка не одна…
Ти добре знав, як я тебе чекала,
Та замала цьому була ціна.

Автор публікації

Офлайн 6 років

nadjarka@ukr.net

201

Коментарі: 0Публікації: 63Реєстрація: 12-04-2020

Срібне перо

Достижение получено 30.05.2020

Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій

Небайдужий читач

Достижение получено 23.05.2020

Титул: Небайдужий читач

Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій