Ми мрієм про щасливе майбуття,
Але туди не можем зазирнути,
Бо так людське влаштоване життя,
Подумавши, доводеться зітхнути.
Загадка нерозгадана ніким,
Зате минуле в нас вже за спиною.
І кожен знає, що було й яким,
Була щаслива доля, чи гіркою.
Одне пройшло – не повернуть ніколи,
А друге – не узнаєм наперед,
Отак життя іде у нас по колу,
Щось подарує нам, щось – відбере.
Лишається теперішнє із нами,
По-різному воно буває в нас.
То йдемо, як колючими тернами,
А то підкине доля якийсь шанс.
І по дорозі цій нелегкі, непростій,
Нерідко озираємось в минуле.
Що не почує наше: Почекай! Постій!
Так жалко, що так швидко промайнуло.
