Вже перший морозець торкнувся річки,
А крига так тоненька, нестійка.
На серці неспокійно, страшно трішки,
Я схожа на осіннього листка.
Ступаю крок за кроком обережно,
З надією, що річка ця мілка,
Можливо, мій цей вчинок легковажний,
Але надія надто вже стійка.
Тріщить потрохи тонкий ще льодок,
Дурне завзятття все ж мене тримає.
А по душі – миттєвий холодок,
Та я уперто йду, не відступаю.
Гартую перемогу над собою:
Страхи, невпевненість в житті пройти.
Та з долею я часто у двобою,
Хоч через терни – досягти мети.