Проливсь дощем останній день весни,
Із стріх, дерев покапав, ніби сльози.
Не плач! Твоєї тут нема вини,
Що прогриміли гнівні грози.
Чи, може, ми тебе не так зустріли,
Зі смутком милувались крізь вікно,
За це кидала блискавка нам стріли?
А в тім тепер, повір, нам все одно.
Ми вдячні щиро, що була ти з нами
Холодна, дощова й така сумна.
Не раз ще повернешся до нас снами,
Бо в кожнім серці ти цвітеш, весна!
Все ж маємо надію ми на літо,
Ми віримо в твоє тепло і ласку.
Тепло весни так нами й недопито,
Спіши до нас, запрошуєм, будь ласка!
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 63Реєстрація: 12-04-2020
Достижение получено 30.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій
Достижение получено 23.05.2020
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
