Полумрак, полусон, полу стон И мерцание в окнах вечерних огней. Краем ока смотрю сквозь окно В небо, что зажглось, словно в тысячу Ясных свечей Полусон, полутень, полу крик И в ночной тишине только стон Я приду, сквозь туман к тебе Даже если меж нами километров Будет миллион Полу жизнь получас […]
Daily Archives: 02.06.2020
17 posts
. . ЯКІ ЧАСИ СКЛАДНІ І НЕЗБАГНЕННІ . .Які часи настали – складні й незбагненні: . .О, люди добрі, зупинімося на мить! . .Лещата немовби стискаються щоденно, . .А серце жде чогось, турбується, болить. . .Війна на Сході буремна іде – триває . .Багато довгих […]
О, сьогодні вона заговорить тебе. На ній маска, – маска давня, лиха, потворна, Вона виходить з куліси розірваної пополам І в обійми холодні горне. – Ядолов! Ядолов! Наче марево, морок марево! Сон тобі не потрібен, звикай Ти, до світла брудного, тьмяного, Відізвись, не мовчи. Давай Ми з тобою, як слід […]
Розправив крила сизий вечір, Шугнув стрілою на вікно… Лиш в сутінках предивні речі Очам побачити дано… Коли земля в одвічнім плині На північ зробить поворот, Проллється тиша по краплині У суєту буденних нот… На темнім плесі небосхилу Засяє зір яскравий хвіст… І ніч, піднявши всі вітрила, Погасить вікна сонних міст… […]
Лион Фейхтвангер, Гёте, Томас Манн, Я наконец ступил на вашу землю. От евро оттопырился карман, Все наяву, но я, как будто, дремлю. Мой взгляд уже устал от красоты, Нет равенства людей с архитектурой, В музеях уникальные холсты – Завещаны арийскою культурой! На лицах не увидишь суеты, Просчитан шаг […]
Молочний оксамит рябить, як постіль складками, Чому в Моріака Тереза любить старий ридван, І очі короткими нотними знаками, В повороті плеча розглядають диван. Дратує повчальний тон, що давно без легкості, Всередині; зовні, з вікна, ціцірзіння синиць, Як у двадцять, відчуття незручності і непевності, Хочеться втекти у подушку повіками ниць. Вона […]
Ніч стукотить кудись порожнім потягом, грається відлунням на порожніх вулицях і лякає поодиноких перехожих, що поспішають сховатися. Ніч хоче побути на самоті. Ніч має про що сумувати і ховається від зайвих очей, навіть якщо вони нічого б і не побачили. Темрява несеться містами і країнами, пробігає крізь поля і будівлі. […]
Сірим небом блукає осінь Лише згадує просинь – знак, Сивим полиском у волоссі, Що колись все було не так. Промінь дражнить застиглу тугу, Що не можна вернути час, Тільки вітер жене напругу, Наче струмом прониже враз. Осінь бродить, шукає очі, Що іще не бояться злив. Чи надійдуть часи урочі Ті, […]
Забуття, нема забуття Шукати дарма. Нема. Забуття і кров каяття Проллється дарма. Катма. Від буття втікати з життя Стікає вина. До дна. З небуття і до забуття Дороги нема. Дарма.
Моя душа болить до скону. Біль пройняв її. Немов живуча рана, в глибині душі. Вона кричить від болю, завданого в спину. Той біль пройде я знаю, але залишить рани. Рани суму і печалі. І питання буде ,,чому?”, ,,для чого?”
Була весна. Все прокидалось. Все зеленіло, проростало, співало, мріяло, буяло, нам так багато обіцяло ! І я тоді іще не знала, що будуть осінь і зима. А потім літо прилетіло. Усе кругом загомоніло, Ярило серце розпалило. І все навкруг цвіло, палало І я тоді іще не знала, як літа буде […]
Проливсь дощем останній день весни, Із стріх, дерев покапав, ніби сльози. Не плач! Твоєї тут нема вини, Що прогриміли гнівні грози. Чи, може, ми тебе не так зустріли, Зі смутком милувались крізь вікно, За це кидала блискавка нам стріли? А в тім тепер, повір, нам все одно. Ми вдячні щиро, що […]
Закохався Дощ весняний У струнку Берізку, А та руки простягала Та й буйному Вітру. В душу Вітерцю запала Верба кучерява, Та ж в Явора закохалась. Ось такі то справи. А наш Явір небайдужий На біду до Вільхи, Та вона жити не може Без Дощу ніскільки. Часто так в житті буває: […]
Жил –был на свете пилигрим. Одинок был, нелюдим, Странствовал он без сумы, В поисках своей мечты. Однажды ночью пилигрим, Уставший и совсем без сил, Взглянул на небо невзначай, Спросил у Бога: «Где ж мой рай?» И среди тысячи огней Увидел ту, что всех милей. Звезда, что рождена была, Для пилигрима […]
