Скарбницю мови знову відкриваю.
Які у ній чудові є слова!
Ось чується «люблю»,дзвенить «кохаю» –
Вона в віках не мертва, а жива.
В ній лине слово щирої молитви,
І колискова мамина пливе,
Є слово для кохання і для битви,
Є застаріле, але є й нове.
В ній сила українського народу
І Батьківщини світлий оберіг.
Якщо ти зрікся мови – зрікся роду,
Зганьбив в невірі батьківський поріг.
Тож рідну мову треба нам любити,
Нехай луна мов музика для всіх,
І діаманти слів не розгубити –
В Святій Скарбниці зберігати їх.