У пологій балці кушир з рогозою
Затінили русла синє полотно,
Застелили верби сухою лозою
І опалим листям замулене дно.
Річка колисала безтурботно зорі,
Мріяла з світанком про густу імлу,
Як вечірнє сонце, загасавши в морі,
РозсипАло світом в сутінки золу.
Знов на небосхилі обіймала місяць,
Мила його ноги у мутній воді,
А тумани сиві прОхолоді місять
І жевріють роси в сизій бороді.
Порахуй, зозуле, всі прожиті роки
В кількості підйомів і числа падінь,
У остатках річки плюхкались сороки,
А очеретАми осідала тінь.
У пологій балці