У серці смуток, ніби у полоні.
Важкі думки та настрою ниття.
Дивлюсь на лінії, що на долоні.
Де відповідь, чому таке життя?
Життя мов берег, що такий далекий,
Знайти би міст та річку перейти.
У небі синьому пливуть лелеки.
Для них із хмар збудовані мости.
Для них немає жодного кордону.
Майне крило… і в небо, в далечінь.
Стрімкий політ. Земля як на долоні.
Нема турбот – забрала височінь.
Печаль та смуток розчиніть в повітрі,
Розвійте геть, широкі два крила.
Лиш там у небі, там де сонця світло,
Пройде із часом вся моя журба.
Автор публікації
Думки, мов птахи, в пошуку свободи, мандрують лабіринтами життя.
Достижение получено 17.11.2020
Достижение получено 19.10.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 10 і більше публікацій
4 коментарі “Подаруйте мені крила”
Вражає філософська глибина думок, поетично, образи барвисті, дуже майстерно, сповідально і щиро, надзвичайно вдала ілюстрація. Вітаю з творчою перемогою!!!
Кучеренко Валерій, дякую за відгук та за привітання!
Пані Наталя! Я продовжую періодично перечитувати Ваш талановитий вірш, де є стільких щирих філософських роздумів і не лише про власну Долю, але роздумів про історії Людства, коли люди намагались літати, створюючи певні пристрої, що призвело до створення літаків, але ця мрія продовжує бентежити людську уяву…. Можна згадати епізход з фільму “Андрій Рубльов” видатного кінорежисера Андрія Тарковського. Пригадуєте цей епізод? Поетичні образи “Два крила” переростають у Символ “польоту Душі” над простором Всесвіту. Вірогідно, що ця мрія дарує людям відчуття Щастя? Тому процитую останній куплет цього вірша. ” Печаль та смуток розчиніть в повітрі,
Розвійте геть, широкі два крила.
Лиш там у небі, там де сонця світло,
Пройде із часом вся моя журба.
ї
Кучеренко Валерій, дякую за роздуми. Людська душа завжди прагне польоту. В ньому її свобода.
Тому ми і літаємо, наприклад, уві сні, будучи дітьми чи дорослими)