ТАЄМНИЦЯ

Чекаючи на тролейбус, Олена помітно нервувала. Було холодно і морозно – наближалась зима. Різкий вітер, так і хотів забрати з її голови коричневого капелюшка. Здавалось, що цьому очікуванню не буде кінця. Тупцяючи на одному місці, дівчина поглядала на годинник. Сьогодні їй виповнилось тридцять. З хвилини на хвилину мали прийти гості- мама і брат з дружиною. Більш нікого вона й не чекала… Тато покинув маму ще коли вона була маленька і навіть не давав про себе знати багато років. Олена знала, що у другому шлюбі має ще брата і сестру, але на цьому всі її знання закінчувались, бо вона навіть не пам’ятала його. У свідоцтві про народження він був записаний як Курпапович Дмитро Семенович, однак Олена чомусь носила прізвище мами – Рідна . На всі питання дівчини про тата, мама присікала на самому початку, замикалася в собі і йшла в іншу кімнату гірко плачучи. Ця таємниця не давала Олені спокою ні вдень, ані вночі.
” Що мама приховує?” Потрібно розпитати Антона, йому на той час по її розрахункам було десять років, він має щось пам’ятати. Думки роїлися в її голові… Ось і нарешті такий довгоочікуваний автобус. Відклавши всі плани на потім, Олена вирішила зробити цей вечір для кожного незабутнім. “Все буде, тільки трішки пізніше! От відсвяткую день народження, а потім розпочну з нової сторінки збирати своє життя по маленьких шматочках” – заспокоювала вона себе їдучи в транспорті.
Олена навіть не підозрювала, які несподіванки будуть її чекати по ту сторону довгої дороги довжиною в дитинство та юність. Лише кілька кроків відділяло Олену від домівки- однокімнатної квартири на околиці міста. Закривши двері під’ їзду, дівчина впевненими кроками піднялася по сходах на п’ятий поверх. Діставши ключі і повернувши замок дверної скважини, вона почула ледь чутний сонний голос матері.
– Це ти доню?
– Я, я мамо, я – промовила Олена.
-З святом тебе доню!
– Дякую! А де Антон з Мирославою?
– Вони скоро будуть. Затрималися в лікаря. До речі, у них буде дівчинка. Через 2 місяці їй народжувати.
– Я знаю мамо! Я спілкуюся з братом і в курсі всіх його справ. А от ти після того, як я почала довідуватися про тата, геть пішла у невагомість. Ти перестала цікавитися навколишнім світом. Чому? Ти приваблива жінка. Досить себе пригнічувати. Знайди собі хорошого супутника і живи життям на повні груди.
– Ні, доню, нічого не буде. Я не вірю більше чоловікам.
– От тільки не треба казати, що всі чоловіки такі, як мій батько, бо він нас покинув – обурилася дівчина.
– Я не хочу більше тієї розмови. Припини! Зараз прийдуть гості. Піду причепурюсь. Давай з тобою домовимось, що більше не будемо торкатися цієї теми.
Олена, щоб не піднімати скандалу, мовчки хитнула головою на знак згоди, проте, їй дуже хотілося дізнатися розв’язку до цієї заплутаної історії.
Олена не могла дочекатися Антона. У двері подзвонили. Відкривши їх, дівчина впустила гостей, хоча, які вони там гості! – вони її сенс життя.
– Привіт!
– Привіт. З днем народження ! Ми тебе втрьох вітаємо! Будь завжди усміхнена й щаслива.
– Дякую мої рідні! – Олена обійняла Мирославу та брата.
– Це тобі! – відповів Антон і простягнув подарунок з букетом квітів.
Олена розчулено пустила сльозу.
– Ви проходьте. Я підготувала вам місце на дивані.
– Що сталося?
-Нічого. Все добре.
– Ти не вмієш брехати. Розказуй!
– Мама знову в нервані. Їй абсолютно все одно.Все все одно. Ти не знаєш, що там сталося у них з батьком?
Будь – ласка!
-Мирославо, проходь на диван, я зараз поговорю з сестрою і підійду.- звернувся Антон до дружини.
– Добре. Оленко не плач!. Майбутній хрещеній мамі нашої донечки не личить плакати.
-Дякую Миросю! Не буду.
Жінка посміхнулась і витерши вологу з Оленених щік, пройшла в кімнату, а Антон з сестрою попрямували до кухні.
– Олено, я толком теж нічого не знаю. Одного разу, коли тобі було 6, а мені 8, я випадково почув , як наші батьки сварилися. З їхньої розмови я зрозумів, що ти – одна з близнючок . Мама народила двійню, але додому принесла тебе одну, від другої дівчинки, нашої сестри, як я памятаю, її звали Катерина, мама відмовилася в пологовому будинку, бо вона народилася мулаткою і батько звинуватив маму у зраді, а через кілька місяців сам пішов до іншої жінки. За дітей їхніх ти знаєш.
-А ти намагався знайти його? Розшукати Катю? Познайомитися з нашими новими братом та сестрою?
– Як їх звати?
– Олег та Оксана. Ні , але вважаю, що мамі пора припинити ці шпигунські ігри.
– Дякую тобі. Ти мене дуже виручив. А тепер давайте святкувати.
Повернувшись в кімнату Антон і Олена зробили вигляд, що нічого не сталося. Свято пройшло на ура. Олена тієї ночі не спала. Вона довго продумувала план: як буде шукати, з чого починати в першу чергу, що скаже при зустрічі, як її будуть обіймати з сльозами щастя на очах…. Рожеві мрії… А що буде, коли виявиться, що все не так, як вона собі уявляла? Про це дівчина навіть думать не хотіла. Зайшовши до сусідньої кімнати, Олена потай дістала з шафи документи і альбом з дитячими фото.
Сівши на кухні і заваривши міцну каву, Олена відкрила папку з паперами. Одразу до рук їй потрапив дивний лист адресований батьком її матері. Невтримавшись, дівчина розгорнула його.
” Привіт Ніна! – (пр. авт. так звали маму дівчини). Давно не писав, тобі бо був у відрядженні на Півночі. Як там наші дітки? Напевно вже дорослі! Так хочеться їх обійняти, однак не можу. Вимушений тобі повідомити, що я зустрів іншу жінку – Роксану. Вона ніжна і чуйна. Вона мене розуміє і не влаштовує ніяких скандалів з приводу затримки на роботі. Вона мені довіряє. Я кохаю її. Пробач. Роксана чекає від мене дитину – хлопчика. Я маю надію що наші з тобою нащадки мене зрозують і пробачать, коли прийде час.
Не плач … Наші стосунки давно на стадії провалу. Не забороняй моїм кровинкам знати про мене. Я ніколи від них не відмовлюсь і буду завжди пам’ятати. Я не можу пробачити тобі те, що ти залишила Катрусю на призволяще. У мене прабабуся була мулаткою і це була наша з тобою донька. Шкода, що ти ніколи не цікавилася чим, я живу і не цікавилася історією моєї родини. Як би ти поводила б себе інакше, то і б родина не розпалася і донька наша була б з нами. Ти розтоптала все, що можна було розтоптати. Мене крім дітей нічого не тримало. Як тільки випаде слушна нагода я поговорю з Роксаною і я заберу від тебе дітей і віднайду нашу Катрусю.
Прощавай! Хай в твоєму житті зустрінеться такий чоловік, який би тебе цінував”.

Кілька хвилин Олена сиділа без руху. Значить тато все знав. Весь цей час тато про нас пам’ятав. Значить мама була не права. Значить вона влаштовувала своє майбутнє замість того, щоб рятувати власний шлюб. Міф про батька, який їх просто так покинув розвіявся. Попереду була невідомість. Олена вирішила показати при зустрічі цей лист для брата. Закривши папери і поклавши їх на місце, альбом з листом Олена переховала. Антон пив каву у невеличкому кафе. Він не розумів, що за терміновість змусила сестру збудити його в 8 годин ранку. Нарешті двері розчинилися і на порозі постала Олена, поглядом шукаючи брата. Антон махнув її рукою і вона швидкими кроками попрямувала до столика.
– Привіт! – сказала Олена і чмокнула його по – сестринськи в щоку.
– Привіт. Що за терміновість? Пожежа чи що? Мені тільки на обід на роботу, ще треба Мирославу в лікарні провідати. Лікарі кажуть, що десь через 3-4 дні буду татом, а ти тіткою.
– Це ж чудово! Дивись, що я знайшла! Лист від тата! На почитай. Тут є багато цікавої інформації.
Антон вагаючись узяв лист і з пересторогою відкрив його. Пробігшись очами по написаних стрічках, він аж зблід. Його обличчя змінювалось від яскраво рожевого до білого.
– Оце так справи! – витираючи піт з лоба хустинкою промовив Антон. І що ти збираєшся з цим робити?
– Як що! Шукати!
– Ти впевнена?
– Впевнена.
– Добре. Я тобі допоможу. Будемо шукати разом.
– Ой це ж чудово! Дякую.
– Не можу ж я покинути напризволяще свою улюблену сестру. Завтра я зайду в загс там у мене працює однокласниця – Тетяна Скорушко. Ти маєш її памятати!
– Таня! Щось пригадую!
– От і добре. Завтра ринемось в бій. А зараз вибач, я маю бігти до дружини.
– Так звичайно. Я пройдусь з тобою, якщо ти не проти.
– Та ні. Вона буде тільки рада.
Допомігши сестрі з пальто, Антон відкрив перед нею двері і пропустивши її вперед, довго не міг повірити в побачене і почуте. Наступного дня марафон під назвою “Знайди мене!” було розпочато. Купа паперів, інстанцій та відмов, не дозволяли більше просунутися молодим людям у своєму так званому розслідуванні. Ще трохи і ця операція здавалася провальною, однак у одному з загсів пригадали церемонію шлюбу батьків Олени та Антона і сказали, що вона була дуже дивною, адже наречена чомусь весь час озиралася на двері. Було таке враження, що вона чекала на когось, хто так і не прийшов. Церемонія була короткою і навіть без шлюбних обручок: молодята навіть не привітали один одного поцілунком – наречений одразу повів свою дружину з залу так, немов боявся, що вона втече.
– Невже мама кохала іншого!- думала Олена. Чому все так заплутано і чому мама мала тікати, вона весь час казала ,що кохає батька. Невже все життя було обманом?
Антон теж не вірив власним вухам. Подана інформація його не порадувала, а тільки задала більше запитань.
-Зупинитись і здатись! Ні! Все повинне стати явним. На маму розраховути не доводилось. Вона сама себе заганяла у глухий кут.
Потрібно було рухатись далі. Це був лише початок. Попереду була довга дорога у Сорочинськ- місто у якому жила тітка наших слідопитів. Вона хоч і недолюблювала свою сестру, але завжди казала тільки правду.
Тітка Орнелла жила скромно торгувала на ринку продовольчими товарами і дуже любила своїх племінників. Коли вони їй зателефонували, вона не здивувалась.
– Знов моя сестричка вертіль викинула? Я так і знала. Добре, приїджайте ! Чекатиму!
Через кілька днів тітка Орнелла годувала на кухні своїх племінників.
– Тітко Орнелло Ви щось знаєте про Катерину та батька?
– Знаю. Вони живуть у місті Розмареничі, годину їзди звідси. Катерина ніколи не знала про вас. Ніна заборнила мені навіть розмовляти на цю тему. Я б давно розказала вам все. Ваша мама така ж сама одна з близнючок. Орися з таких самих близнючок як і ти Оленко тільки Орися померла при пологах вашої бабусі, а Ніна вижила.
– Це правда?
– Найсправжнісінька.
– А чому це заборонена тема?
– Тому, що ваша бабуся не кохала вашого дідуся, а кохала афроамериканця Ендрю. Тоді не можна було говорити про це в родині, бо батько б вигнав її, та й знеславив би її, а ваш дідусь був з заможнішої родини. Далі думаю ви самі розумієте.
-Ось чому Катруся мулатка! А можна до них поїхати? Нам би дуже хотілося побачити рідних і все ж таки дізнатися істинну причину розлучення батьків.
– А чому б ні? Завтра й поїдемо. Ось тільки я перетелефоную Дмитру. До речі там приїхали Олег з Оксаною, думаю вам теж з ними варто познайомитися ближче.
Тітка Орнелла взяла мобільний і вийшла в іншу кімнату. Дмитро почувши цю звістку, в трубку навіть розплакався.
Зустріч була довгоочікуванною і дуже зворушливою. Всі таємниці нарешті були розкриті. Я не буду вдаватися в подробиці мій дорогий читачу, однак родина нарешті стала одною цілою.
Пізно ввечері у Антона задзвонив телефон. У слухавці почувся радісний голос Мирослави.
– Коханий! Ти став татком.
У Антона скотилась скупа чоловіча сльоза радості . Зачувши таку приємність всі одностайно вирішили їхати в гості до Антона і Олени і йти в лікарню відвідувати породіллю. Все добре, що добре закінчується.

2

Автор публікації

Офлайн 2 місяці

Наталка Яковлева

153
Коментарі: 10Публікації: 63Реєстрація: 17-07-2018

Автор місяця (Серпень 2019)

Досягнення отримано 21.09.2019
Публікація автора набрала 4 вподобання у серпні

Срібне перо

Досягнення отримано 21.08.2018
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій

Коментувати

Проста авторизація через соц.мережі: