Лялька

 

На підлозі розхристана лялька,
Від років почорніла вона.
Неї кинула подруга Валька,
Коли в дім увірвалась війна.

Валька шила їй блузи і сукні
І в садок із собою несла.
Їй співала пісні незабутні
Ще й так гарно всі ноти вела.

Їй колиску вона змайструвала,
Із лозинок сплітала сама.
Кожен вечір її колисала,
Наче мама над нею дріма.

Двадцять другого червня ще зранку,
Коли сонце не встигло зійти,
Хтось збудив зовсім сонну ще ляльку
І не дав навіть сукню вдягти.

То не Валіні руки тримали
Її тіло в хустині чужій,
То не Валіні сльози стікали
Все обличчя вмиваючи їй.

Так хотілось назад, у колиску,
І щоб Валя пісень завела.
І робила усе, як по списку,
Всюди-всюди з собою брала.

Але Валіне ліжко пустує.
Ні, не ліжко, а чорна діра!
Може з нею, вона так жартує?
Може нова придумана гра?

Може зараз вона повернеться,
Засміється і скаже: “Ось я!”
Може сон це і все лиш здається?
Може вигадка дивна чия?

Та минуло вже кілька годинок
І ні Валі, ні світлих пісень.
Чорний, згорблений, рідний будинок
Промовчав цілий проклятий день.

І лишили її на підлозі,
І ніхто не підніме тепер,
Бо країна в німецькій облозі!
Світ кричить від фашистських манер!

Вона все на собі відчувала,
Вся війна донеслася до вух.
Вже і Валю вона не чекала
Серед страшних кімнатних розрух.

Тут у неї своя домовина,
Що війною в долоні дана.
Наче день там минає година,
Й мов століття крокує весна.

І сьогодні вона ще зустріла,
Хто зна, може, й останню весну.
Але досі ще не розуміла
У війні тої Валі вину.

Скільки ж долей було перебито,
Скільки ляльок лишилось самих,
Скільки горя у землю зарито
Й поверхнево написано книг.

Двадцять другого червня світало.
Хтось той ранок уже не зустрів.
Тільки небо над ними мовчало,
Не знайшовши й сьогодні ще слів.

Хвилина мовчання…
         09.05.18

3

Автор публікації

Офлайн 8 місяців

Natalka Portianyk

12
Коментарі: 1Публікації: 6Реєстрація: 23-10-2018

Коментувати

Проста авторизація через соц.мережі: 

2 коментарі “Лялька”