Для голосування необхідно авторизуватись

Моїй найкращій у всьому світі бабулічці

Я ще встигла Вам слово сказати,
Я ще поруч побути змогла.
Я найбільше боялася втрати,
А вона ж до мене мов смола.

Я боялася вдих не почути,
Чи останній вже видих зловить.
Я дивилась чи рухають груди
Та питала, чи Вам щось болить.

Не сказали, Ви завжди терпіли!
Промовчали й тепер мовчите.
А ми ж поруч ще з Вами хотіли
Проживати життя непросте.

Хто ж подзвонить до мене спитати,
Коли я вже приїду в село?
Хто ж зуміє мені розказати
Про колишні часи, як було?

Не запахне вже хлібом із печі,
Який Ви так уміло пекли.
На свої зовсім хрупкії плечі
Все звалили й, зігнувшись, несли.

Хто ж так смачно картоплю зготує
І примусить з’їдати “до тла”?
Хто порадить і розкритикує?
Хто з собою візьме до села?

Ви так мене любили, я знаю!
Так чекали, коли знов зайду!
А сьогодні я шансу не маю,
А сьогодні вже Вас не знайду.

Я вклоняюся Вам, моя мила,
Що для нас Ви на світі жили,
І коли покидала Вас сила,
Ви терпляче стежиною йшли.

Все, чому Ви могли нас навчали.
Все, що мали самі, віддали.
Ви одного просили й чекали –
Щоб ми мирно в родині жили!

Моя рідна, не йдіть, я БЛАГАЮ!
Моя вічна, залиштесь, МОЛЮ!
Я Вам часу свого відламаю.
Я Вам долі своєї наллю.

Не зростаються рани від втрати.
Я без Вас стала наче пуста.
Ми ж так рідко могли приїжджати,
А тепер не вернути літа.

Я Ваш номер знайду в телефоні,
Та зітерти ще сили нема.
Буде битися правда у скроні,
Як у шибку холодна зима.

Ви казали: “Не плачте за мною!”
Ви казали: “Своє віджила!”
Вчора з Вами була я живою,
А без Вас мов душа відцвіла!
08.08.18

3

Автор публікації

Офлайн 3 дні

Natalka Portianyk

17
Коментарі: 1Публікації: 7Реєстрація: 23-10-2018