Останнє слово І остання рима. Так порожньо, Безсило і безкрило. Скорилась долі Муза нескорима. Їй біль земна Всі нутрощі спалила. Рядків останніх Відчайдушна мить. Сьогодні все сказала, Що могла. А завтра…Завтра… Боже, як болить! Це проростають Знову два крила!
Daily Archives: 17.11.2018
5 posts
У синіх хвилях морських, півпрозорих, Ховається десь у глибинах води Погляд ласкавий, зеленоокий – За горизонт він все вабить, манить. Не зустрічала ніколи світанки, Й майже не чула спів солов’я, Тихо над нею гомонять рибалки, – На дні морському чатує вона. Їй все цікаве – усе, що довкола, Все, що […]
Сонце встане і день почнеться І розвіються всі думки. Те що щирим вночі здається, Вранці зникне як сніг з руки. Те, що пошепки ми сказали, Важко в голос перенести. У той шепіт ми душу вклали Серед темної темноти. І отак ми ночей чекаєм, Щоб за склянкою молока Чи гарячим і […]
Я ще встигла Вам слово сказати, Я ще поруч побути змогла. Я найбільше боялася втрати, А вона ж до мене мов смола. Я боялася вдих не почути, Чи останній вже видих зловить. Я дивилась чи рухають груди Та питала, чи Вам щось болить. Не сказали, Ви завжди терпіли! Промовчали й […]
Затоплене місто у сні, Неначе картини складні, Здались нещодавно мені, Як музика тонкій струні.… На власному авто в стару епоху Ми в’їхали, не знаючи дорогу. Відкрилася картина перед нами, Мальована минулими віками. Похмурі стіни ще прадавніх мурів, Збудовані, мабуть, без штукатурів, Стояли вже прикрашені мохами, Показуючи цим частину драми. Там […]