Для голосування необхідно авторизуватись

Легкі гроші

Сусіди по купе повлягалися, але Михайлу не спалося. Відрядження вже не визивало хвилюючого збудження, як раніше. Стало буденною, хоча і приємною особливістю професії – переміна місць, своєрідний відпочинок від однакових буднів. Міхл безцільно скролив стрічку фейсбуку. Читав, лайкав, дещо розважався. Аж несподівано погляд зачепився за незвичну серед іншого мотлоху серйозність намірів: «Куплю монети СРСР і України».

Щодо грошей СРСР – як раз зацікавленість мажорного Буратіно була зрозумілою. А що стосується монет сучасної України – оце питання. «1 копійка 1994 року – 2000 гривень. 5 копійок 1994 року – 2500 гривень». Шалені гроші!

 

Найцікавіше, що вдома ж монет не злічити! Колись із дружиною Сонею завели звичку просто накидати у скриньку у коридорі, щоб не обтяжували кишені. Потім Соня великі металеві гривні окремо складала, дарувала багаточисленним племінникам на свята у мішечках разом із шоколадними «монетами», забавка дітям була до вподоби, вони собі «піратські скарби» збирали. Михайло для настільних «капіталістичних» ігор відібрав «одинички» та «двієчки», щоб грати на справжні гроші, дарма що дрібні.

 

Аж ось тут трапився цей дивний пост. «2 копійки 2003 року – 600 гривень, 25 копійок 2003 року – 600 гривень». Не може бути, щоб жарт! Міхл пригадав, стільки вдома того барахла. Не може не трапитись якоїсь вартісної монетки. Обов‘язково має! Халява – ні за що. Чи то пак, за власну бережливість та уважність!

 

Дванадцята ночі, а сну – в жодному оці! Купе окутав грошовий морок. Під ритмічний передзвін вальсували парами українські дублони… Ледь дотерпів до ранку. О 7.00 відправив жінці повідомлення: «Збери всі монети в хаті, розклади по купкам згідно номіналу. НЕ ВИТРАЧАЙ! Чекай мого повернення!»

 

Нервовість передалася і Соні, але Михайло був зайнятий, і пояснень не надав. Обидва ледь дочекалися його повернення додому.

Нашвидку повечерявши, замість любощів чи затишного родинного вечора прийнялися гроші передивлятися – перевіряти роки випуску на всіх металевих кругляках, які знайшли в домі. Самі дивувалися, що не рахують, а саме передивляються, але так-таки так.

Почали з найменших купок, в які об‘єдналися найбільші монети. Діло йшло жвавенько, радісно.

П‘ять копійок шукали років випуску 1996, 2001, а особливо 1994. П‘ятдесят – 2001, 2011, 2012 й 2003го. ОГО! Одна металева гривня 1992 року вартує три тисячі гривень! Міхл ледь стримувався, щоб не позакидати Соні обвинувачень за те, що скільки вона їх роздарувала! А може саме серед тих, «піратських», покотилося від них халявне багатство!

Дуже швидко виявилася закономірність, що трапляються роки чи ДО чи ПІСЛЯ тих, що треба. Як на зло! Хоч бери та обмінюй десять «ледь-ледь» за вартість однієї «тієї самої», але так, на жаль, не купували.

Перейшли до номіналу в 25 копійок. Настрій залишався бойовим: якщо не трапилася удача до сих пір, шанси з кожною копійкою збільшуються! Міхл навіть не допускав думки, що вони не знайдуть вартісної грошовинки!

Передзвін монет розважав тишу. Заняття нагадувало Морський бій на шкільних уроках.

1993 – промах. 2001- промах. 1994- поранив. 2002- смертельно поранив! От тільки «вбити» ніяк не вдавалося.

 

«Дісюльки» дзвеніли менш радісно. Чоловіку чомусь згадався Паніковський: «Пиляйте, Шуро, пиляйте! Вони золоті!». Соня підбадьорювала чоловіка, навіть увімкнула його улюблений джаз, але хмари негожого настрою невідворотно застеляли чоло Михайла.

 

«Двієчки» передивлялися в цілковитій напруженій тиші. Навіть музика стихла сама по собі. Коли передзвін став нестерпний, раптово тишу розрізав переможний клич дикого кабана. Ні, радісне ревіння слона, що чує уся саванна! Чи навіть бойовий заклик лева до охоти, від якого ховається усяка тварина! Міхл натрапив на двійку 2003 року!!! Нарешті, удача посміхнулася йому! Він знав, що все не дарма! Доля пестить сміливих і завзятих! Так, це всього тільки 600 гривень, а не 2,5 тисячі. Але й монет ще залишилася сила-силенна!

 

Соня, для проформи цьомкнула чоловіка, але продовжувала уважно передивлятися «орлів», нашіптуючи, щоб не збитися, потрібні роки випуску: «дев‘яносто шостий… дві тисячі третій…». Прокинувся авантюрний дух змагання. Їй теж кортіло й собі «заробити» легких грошей. Це буде так несправедливо, якщо йому вдасться, а їй – ні!

 

Залишилася остання купка – «одинички». Але ставки були високі! За 96й рік – 200 гривень, а от за 94й – аж 2000! Швидкість наростала. Напис під гербом «1995» отримував особливо вишукану лайку від подружжя. Обидва не звертали уваги ні на сірі від металу пальці, ні на скоцюрблені плечі, ні на пізню годину. Була мета. МРІЯ! Знайти ще хоч одненьку «золоту жилку». По одній «багатій» монеті на кожного – це ж справедливо?!

За такі гроші у відпустку не з‘їздити і ремонт не зробити, але все одно! Коли вже гроші приходять до рук, за потічком відкривається ріка. Це такий особливий момент – Доля всміхнулася, тобто далі все буде краще й краще!

Руки не опускалися до останньої монети! Більше нічого… Соня ледь не плакала.

  • Дай хоч подивлюся на ту «двієчку», – жалісливо шморгнула носом.

Міхл жестом міліонера дістав з кишеньки заповітний кругляк.

  • Це ж треба?! – дивувалася дружина. – «2003». Ще у гарному стані. Звичайнісінькі …. – «дві копійки» застрягли у горлі. Спочатку від переляку, а потім від несподіваного сміху.

Біленька чистенька «переможна» монета решкою показувала господарям величезну дулю! Бо номінал мала не «2 копійки» , а «1 копійку». Їх так легко переплутати, навіть якщо уважно розкладувати по різних купках.

Вдруге багатоповерхові джунглі почули левине ревище. Розпачливе, горесне. Боліла душа мисливця за втраченою мрією легких грошей.

2

Автор публікації

Офлайн 2 місяці

Natalya.Gook

2
Коментарі: 0Публікації: 1Реєстрація: 02-03-2021