Я вдень сміюся, і життю радію,
А уночі латаю свою душу.
Живу, як всі…Живу я, як умію…
Між вічних : треба, зможу, маю, мушу!
Іти в юрбі? Ну ні, це не для мене!
За течією нудно, краще проти!
Вітряк обставин дух в мені не змеле,
Не зб’ють із курсу долі повороти.
Чого я хочу? Загадка ще та!
Я жінка – ребус, спробуй, розгадай!
Так справді, я не Янгол, не свята,
Та це твого насіння урожай!
Це ти навчив мене жорсткою бути!
І не пройшли дарма твої уроки.
Є у душі запас протиотрути.
Мене змінив ти за усі ці роки…
I
Автор публікації
Коментарі: 22Публікації: 114Реєстрація: 12-04-2020
Достижение получено 14.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 21.04.2020
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
3 коментарі “Так справді, я не Янгол, не свята”
ми самі змінюємось. ми самі віримо чи розчаровуємось,… це ми а не хтось…. вірш гарний
Дякую за оцінку і коментар. Так дійсно ми самі змінюємося, але дуже часто на наші зміни впливають обставини…
Гарно…
Але часто ми змінюємось під впливом обставин чи людини… Як би ми не опирались, але супутник залишає свій відбиток на нас…