Я вдень сміюся, і життю радію,
А уночі латаю свою душу.
Живу, як всі…Живу я, як умію…
Між вічних : треба, зможу, маю, мушу!
Іти в юрбі? Ну ні, це не для мене!
За течією нудно, краще проти!
Вітряк обставин дух в мені не змеле,
Не зб’ють із курсу долі повороти.
Чого я хочу? Загадка ще та!
Я жінка – ребус, спробуй, розгадай!
Так справді, я не Янгол, не свята,
Та це твого насіння урожай!
Це ти навчив мене жорсткою бути!
І не пройшли дарма твої уроки.
Є у душі запас протиотрути.
Мене змінив ти за усі ці роки…
I
Автор публікації
Коментарі: 22Публікації: 114Реєстрація: 12-04-2020
Достижение получено 14.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 21.04.2020
Титул: Небайдужий читач
Присвоюється користувачу, який оцінив 50 і більше публікацій
2 коментарі “Так справді, я не Янгол, не свята”
ми самі змінюємось. ми самі віримо чи розчаровуємось,… це ми а не хтось…. вірш гарний
Дякую за оцінку і коментар. Так дійсно ми самі змінюємося, але дуже часто на наші зміни впливають обставини…