Україно моя, рідна нене,
Ти пробач нерозумних дітей…
Як болить, мамо, серце у мене
У тривозі за завтрашній день.
Мій народ, як сліпі кошенята,
Лабіринтами бродить брехні,
Наша доля бідою розп’ята,
А твій люд , як в глибокому сні.
Мов сновида, іде на заклання,
Свій до прірви скорочує путь…
Політичне трива полювання,
І кружляють зневіра і лють.
Як не схибити й шлях цей здолати?!
Шанс не втратити нового дня,
Ми усі під прицілом гармати,
На ім’я політична брехня….
