Летять роки…Кипить робота,
Всі будні дні переплелись…
Спинила погляд свій на фото,
Де ми із сином обнялись…
Немов спинився відлік часу,
Не стало сивих волосин
Нам би іще набутись разом,
А ти дорослішаєш, син…
Так мало в піджмурки пограли,
Не нафутболились м»яча …
Я й ніби все така ж зосталась,
А ти дістався до плеча…
Краватку носиш і сорочку
І гордо звешся школярем!
Коли ж ти виріс,мій синочку,
З моїх дитячих теорем?!
Спинилась поглядом на фото—
Все інше відійшло в пітьму:
Хай зачекає вся робота,
Допоки сина обійму…
Це фото, мов дороговказом
Спинило часу швидкоплин
Я хочу так набутись разом,
Бо ти дорослішаєш,син!!!
Думок на тему “Синові”
роки летять так непомітно…. і діти скоро дорослими стають…