Гірчать меди, тумани сіють росами,
В нікуди стелять листям ясени,
Я навесні тебе згубила в просині,
Мені б тебе у осені знайти.
Мені б до тебе, як колись травневою,
Від всього світу нишком утекти,
Та листопад під ноги стелить зливою…
Мені ж до тебе – поле перейти!
Мені ж до тебе зовсім-зовсім трішечки,
Як із сторінки на сторінку у книжках.
Але у нашій – сторінки обірвані
І ти навряд чи будеш їх читать.
Вузькі стежки у листопаді губляться,
Тумани сіють і гірчать меди,
А я ще зрідка з сумом перечитую
В своїх книжках про тебе сторінки.
(фото: Mykola Kulyk)