А я прощу тобі усе,
Хай час лиш сум мій віднесе
І віру в те, що я права,
Бо сумніваюсь я одна…
Мабуть, мені найбільше треба,-
Якщо я думаю про тебе…
А розум каже:”Ні, забудь!
Тобі заказана з ним путь!..”
І дивним є один лиш факт,-
Що серце б’є з твоїм у такт…
І сумно, правда, на душі,
Бо ми з тобою вже чужі…
А я прощу тобі усе,
Забуду, так, це все – пусте!..
Хай прийде осені розмай,-
Тебе забуду, точно, край!..