Для голосування необхідно авторизуватись

Його величність “випадок”

Його величність ” випадок”
3 частина
Телефонний дзвінок… Невідомий номер… Хто?.. Хто це має бути??? Лола завагалась. Насправді, вона ніколи не відповідала на дзвінки з невідомих номерів. Можливо, боялася почути щось неприємне, чи, навіть, фатальне. Але… Хай…Будь, що буде…
– Так, я слухаю!..
Саме ” так”,- і ні як інакше. Лола була дуже різкою і впевненою в собі. Таких… “Самовпевнених” ,- не дуже полюбляють люди, соціум, як зараз модно говорити. Соціум… Лола не була соціопатом ( у неї були друзі, знайомі ), та все ж , іноді вона сама вела себе так, ніби ” най-, най-, най- ). Алекс в таких випадках говорив, що його кохана має стрижень, почуття власної гідності, є справжньою особистістю, хоч і “скелетів у шафі” ніхто не відміняв.
Тому Лолкине “так, я слухаю” – прозвучало так, ніби королева зійшла до народу, даючи змогу “речити”. Їй самій стало ніяково. Зловила себе на тому, що особливих змін, за які вона думала цілесенький день,- так і не відбулося…
– Мені потрібна Лола,- жіночий голос змовк. Лолці він здався занадто знайомим… Хто?..
– Так, слухаю,- відповіла Лола.- З ким я говорю?..
– Лола, привіт! Я дуже рада тебе чути. Це Світлана, Свєтка. Пам’ятаєш таку?..
Оооо! А як же!!! Атож!!! Авжеж!!!
Лола задумалась на якісь секунди, а в цих секундах пролетіло ціле життя…
Спочатку згадалося дитинство. Батьки Лолки і Свєтки дружили між собою, здавалося, цілу вічність. Дівчатка теж намагалися дружити, хоч і не завжди виходило. Лола заздрила Свєті, бо у неї було все: іграшки – найкращі, речі – наймодніші, велик, а головне – ролики і коньки. Так, ролики і коньки!.. А ще – можливість їздити до моря… Це були найзаповітніші мрії, про які тільки могла мріяти Лола. А для Свєтки – це були не мрії, а зовсім реальні речі,ба, навіть, банальні…
Колись, дуже давно, Лола мріяла стати фігуристкою. Та мрія так і лишилася мрією. А от у Свєтки було все, крім мрій. Так думала Лоліта, причому завжди так думала.
А далі?.. Далі… Підлітковий вік… Вік закоханостей, сліз, радостей,- словом, вік взривів і бумів. І знов все добре тільки у Свєтки: найкращий хлопець школи, поцілунки, побачення…
Потім перерва, як виявилося, значна, на роки… Роздуми Лоли перервали слова Світлани:
– Агов! Ти ще тут?.. Впізнала, питаю???
– Ха, звичайно. Якби я не впізнала саму-саму світу цього?
– О, впізнаю і я, Лолку – заздрісну тьолку…- Свєті стало не по собі.- Скільки часу минуло, а ти все не можеш заспокоїтись. А марно!.. Назараз мені немає чому і заздрити…
– А як же глянець? Невже не ти?..Я обізналася?.. – Лола почала потроху себе опановувати.
– Глянець… Так, я. І що? Що з того? Це все мішура, як хочеш знати!.. Це не життя, а лиш мить, яка приносить достаток. Робота… Розумієш?.. Я не почуваюся зіркою. Це – робота. От і все…
Лолка знов задумалась. Як добре мати таку роботу : прийшла, нафуфирили, покрутилась перед камерами,- і ” ву а ля”,- отримайте свій гонорар. Клас… Я б так не проти… І щоб ще під якимось псевдонімом типу ” Лілі”, чи ” Леді Ло”… В голові Лолки попливли картинки цікавого, безтурботного майбутнього, в якому вона – леді…
– Слухай, Лолко, давай зустрінемось, поговоримо, забудемо образи. Чуєш? Агов?..
– Чому б ні?.. Так, давай. Завтра. В парку. Ок?..
– Ок!..
– До завтрього!
– До завтра!
Лола ще довго дивилась на телефон і роздумувала над тим, чи справді вона хотіла б зустрітися зі Свєткою. Та Алекс зупинив потік роздумів своїм:
– Лоло, люба, пора спати…
– Так, пора,- погодилась Лолка…

1

Автор публікації

Офлайн 3 роки

Наташа Кривенко

254
Коментарі: 0Публікації: 136Реєстрація: 31-08-2020

Золоте перо

Достижение получено 13.09.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій