– МАМИНІ РУКИ – . – Сільський етюд.
Чи є на світі щось незабутніше, неповторніше, найпрекрасніше у житті, як МАМИНІ РУКИ ? Ніжні, ласкаві, добрі, теплі, приємні…
Тільки народившись – з’явившись на світ ясний, ми вдихаємо – відчуваємо свіже повітря. Потім бачимо безхмарне голубе небо, яскраве сонце. І відчуваємо МАМИНІ РУКИ. Вони несуть нас у широкий, незвіданий світ. Несуть у миле дитинство. У незабутню юність.
У кожну дорогу, далеку і близьку, мене проводжає усміхнений МАМИН ПОГЛЯД. І РУКИ, загорілі від сонця, засмаглі від землі. Із синіми прожилками, по яких добре видно, як пульсує гаряча кров…
– МАМО, ЧОГО ЗАЖУРИЛИСЬ?
– ДАЙТЕ ТЕПЛО ВАШИХ РУК.
– У ХАТІ НА ЗГАДКУ ЛИШИЛИСЬ
– БОЛІ Й ТРИВОГИ РОЗЛУК…
Повертаючись думами – думками у своє миле дитинство, я завжди бачу – відчуваю МАМИНІ РУКИ, яких так часто бракує в житті.
Я так люблю МАМИНІ РУКИ. Ніжні, ласкаві, добрі, теплі, приємні МАМИНІ РУКИ.
ТАМАРА РОМАНЮК .
