Для голосування необхідно авторизуватись
ok
Бувають миті дивного блаженства,
Коли душа наповнюється світлом
І хочеться одного- зупинитись
І бути тут (назавжди чи навічно).
Та доля мандрівничого- дорога,
Без права на затримку і на спокій.
Єдиний скарб, що маєш із собою,
З таких от митей зібрану вервицю…
І тільки це візьмеш у путь за зброю,
І тільки це по собі і залишиш…
Трохи вогко і зимно. Небеса – невеселі. Ходять подихи димні У городній пустелі. Не ворушиться слово. День від інію сивий, І Мойсей […]
Самотність не лікують телевізором І в кімнатах ввімкненим світлом Розмов телефонних мізером Не заїдають солодким повидлом Самотність не варто топити у пляшці […]
. . ХЛІБ НАСУЩНИЙ . .Іду я полем, полем навпростець, . .Аж ген далеко […]
Я сьогодні зайшов до знайомого хайдзіна, що пише під поетичним псевдонімом Хару-но Канашімі (春の悲しみ). За вікном лив нескінченний травневий дощ, довгий як […]
