Поволі ступаю вузькою стежиною,
Погожою я насолоджуюсь дниною,
Волошкою-квіткою – неба краплиною,
На травах зелених росою-перлиною.
Колосом стиглим, що буде хлібиною
І винограду гнучкою лозиною.
Милуюся жайвора піснею дивною,
Що зранку лунає десь там понад нивою.
Річкою, що протікає долиною
Та хвилею мнить до себе грайливою.
Лебідкою гордою та білокрилою
І буйного вітру могутньою силою.
Брвінку хрещатого очима синіми,
Намистом, дарованим мені калиною.
І почуваюсь безмежно щасливою,
Пишаюся матінко Україною.
2017 р.

