Для думки немає кордонів,
Летить вона стрімко й летить,
Долає усі перепони,
Хоч кажуть – нема в неї крил.
Зринаю я подумки в небо,
В безмежний несусь океан
І на коні скачу степом
Туди, аж де сонце сіда.
До тебе я нею полину,
Як плаче-ридає душа,
Тоді затиха, мов дитина,
Коли твоя пісня втіша.
Усе таки – думка крилата
І не зупинить її, ні,
Вона зможе там побувати,
Куди не дістатись мені.
2016 р.

