Ген у вирій за обрій далеко-далеко
Наше літо квітуче забрали лелеки
І на коси упали нам сивії роси,
Це вже осінь життєва прийшла, уже осінь.
Тільки в серце своє не впускаймо її,
Хай ще довго витьохкують там солов”ї.
Хоч невтомної праці дозріли плоди,
Кожен з нас почувається ще молодим.
І здоров”я підводить, не ті уже сили
Та добра і снаги джерело не зміліло,
А нестримним потоком біжить і біжить,
Творчих задумів – море.То ж будемо ЖИТЬ.
2015 р.

