В маленькій іскрі запалилася душа,
Її вогонь в собі зрощу.
Іду, немов по лезу я ножа,
Я зможу, я зумію, я пройду…

Упала… Піднялася… Уперед…
Назад немає сенсу відступать
Візьму до рук знайомий серцю плед
На мить, я перестану відчувать.

Холодний розум каже : ” Божевільна!”,
А серце : ” Рук не опускай!”.
Я вільна.. Вільна… Вільна… Вільна…
Від каменів, скувавших мій ручай.

В маленькій іскрі запалилася душа,
Цю іскру я втрачать не маю права.
Багато пережити я змогла
Себе я в цьому світі відшукала…