Вже пахне яблуками у саду серпневім
І груші стиглі, мов сонця малі.
А я іду, біжу, спішу до тебе
Частиночко подільської землі.
Тут все знайоме й рідне аж до болю:
Старенька хата, наче мати нам
Й троянда чайна побіля вікна,
Подвір”я поросло спориш-травою.
А біля тину ще стоїть криниця,
Хоча й цямриння мохом поросло.
Нап”ємося джерельної водиці
І втоми ніби й зовсім не було.
Та й відчуваєм – додається сили,
Снагу черпаєм з рідних нам джерел.
Не забуваймо місць, де народились,
Хоч як далеко звітси ми тепер.
2016 р.