Злітає вгору тополиний пух,
Мов парашутики малі у небо синє.
Літа спекотного вже відчуваєш дух
У лісі, в полі та на полонині.
На морі, річці, навіть у ставку
Відпочивальників в цю пору так багато,
Водички прохолоду тут легку
Водички прохолоду тут легку
Кожен із них захоче відчувати.
Ой, літо-літечко, тебе чекають всі
Морозною та сніжною зимою,
Коли ж прийдеш нарешті й промінці
Коли ж прийдеш нарешті й промінці
Пошлеш на землю-матінку з росою.
Сипнеш тих іскор сонячних в траву
Та припичеш ти ними наше тіло,
Тоді й ховаємось від них куди небудь
У затінок, де вітряно і свіжо.
2019 р.

