Зарясніло зорями небо вечорове,
Велика Ведмедиця вийшла погулять,
Розсипає сяйво місяць круглий повний,
Як в пісні співається – хоч голки збирай.
Купаються в ньому зелені смерічки,
Свої віти-крила вгору простягли,
Срібною здається трава біля річки,
Ніч господарює, кличе всіх сюди.
І, немов русалоньки ті золотокосі
У сорочках довгих линуть до води
Молоді вербиченьки і танцюють босі,
Аж допоки ранок сонце не збудив.
А воно поважно так і величаво
Виплива поволі жовтим гарбузом.
Котиться за обрій ночі дивна казка,
Щоби незабаром повернутись знов.
2015 р.

