На струнах бабиного літа грає вітер,
Багряний лист кружляє у танку.
Сонце не дуже гріє, хоч і світить,
Люблю осінню пору я таку.
Поволі йду стежками лісовими,
Пригадую дитинства дивний світ,
Усе до болю рідне й серцю миле,
Хоч промайнуло вже немало літ.
Не повернути днів отих далеких,
Лиш осінь плаче золотим дощем…
Лиш осінь плаче золотим дощем…
Дитинство на крило взяли лелеки
Та залишили в серці теплий щем.
2008 р.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 1319Реєстрація: 06-04-2020
Достижение получено 21.07.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 25.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій
