Чого ти розплакалась, осене?
Від сліз твоїх мокро усюди,
Не видно небесної просені,
Лише сірі хмари, мов люди
Кудись все біжать-поспішають,
Шапки надягають кудлаті,
Нема ні кінця, а ні краю
Цій хмурості, а ні туману.
Прошу, усміхнися привітно
Та витри свої оченята,
Хай сонечко ясно засвітить
І щастя візьме на крилята.
2016 р.


Думок на тему “Розплакалась осінь”
Вірш просто чудовий!😊😊😊