Під стріхою старенької хатини
Синички повсідались й горобці.
Тут мешкає бабусенька Килина,
Прийма гостинно пташечок отих.
Сипне зерна їм, хлібчика ще крихту,
А для синичок припасла сальця.
Давно в її оселі тихо-тихо,
Лиш пісенька пташина звеселя.
Із пташечками часто розмовляє,
Бо більше перемовитись ні з ким,
У розповідях тих біль виливає,
То й легше їй на серденьку стає.
Отак живуть бабуся і синички
Й непосидючі сірі горобці,
Єдина є бо розрада вони нині
Для її доброї самотньої душі.
2021 р.