Стоїть калинова колиска в куточку,
З десяток гойдала вона поколінь,
Коли виростали доньки й синочки,
То колихали в ній діток своїх.
Вона натрудилась, ночами не спала,
Розповідала малятам казки,
Сон з дрімотою в дім закликала,
Щоб солодко спали й здорові були.
Тепер відчуває себе сиротою
І плаче тихесенько, все скрип та скрип,
Бо прикро їй, що непотрібна нікому,
Душа калинова у неї болить.
Ти не журися, колисонько-мамо,
Дітей та онуків невдячних прости.
Ти ж натомилась, напевне з роками,
Отож відпочинь, дорогенька, поспи.
2015 р.
Автор публікації
Коментарі: 0Публікації: 1319Реєстрація: 06-04-2020
Достижение получено 21.07.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 100 і більше публікацій
Достижение получено 25.05.2020
Присвоюється автору, який подав на сайт 50 і більше публікацій
